Матусям
Для вас
Останні коментарі
  • Вікторія: Доброго дня! Я координатор Центру Волонтерства у Львові, ми допомагаємо біженцям зі Сїходу Україну. В нас...
  • юрій: Підскажіть будь-ласка,які документи необхідно здати батькові дитини для оформлення декретної відпустки на...
  • Наталя: А я хочу сказати, що я навпаки задоволена тим, що моя дитина в групі де їх трое, а не 33 дитини, як в...
  • Роксоляна: Віддамо речі для немовлят (0-4 місяці, для дівчинкм) малозабезпеченій сімї, яка чекає на поповнення...
  • kavovo-medova_ledi: Хочу поділитися простою і дуже ефективною маскою для волосся. Відновлюча, кавова маска для...
  • Yana: Опік, звичайно, справа серйозна, але в будь-якому випадку, не варто панікувати і слід вибрати правильне...
  • Олеся: Були ми там. Садок зроблений під внучку (та дочку) власниці академії. Відповідно керує внучка, а не...
  • nati: Чи можливо позбутись пігментації за допомогою масел, а саме яких???
  • Миха: Неважно что участок мал, можно хорошо его обустроить, тем более если рассчитать все точно.
Запори у дітей

Запори у дітей

Порушення функціонального стану товстої кишки або запор досить поширене захворювання в дитячому віці. У медичній літературі в останні роки воно отримало назву «Синдром роздратованого кишечника». Запор зустрічається у дітей самого різного віку, але особливо часто у молодших школярів та хлопців, які відвідують дитячі дошкільні установи. У більшості випадків це захворювання не завжди приносить хворобливі відчуття дитині, тому цієї патології приділяється явно недостатня увага. Батьки досить пізно дізнаються про це захворювання у дитини, тим більше, якщо дитина сором’язлива, потайна.Лікування запорів у дітей — тривале, напружене і не завжди вдячне завдання, тільки чисто медичний підхід до цієї проблеми не вирішує більшості проблем. Діти з хронічними запорами стають млявими, дратівливими, полохливими, швидко знижується їх успішність у школі. Багато дітей із страху хворобливих відчуттів при акті дефекації замикаються, самостійно придушують природні позиви, тим самим посилюючи перебіг захворювання, утворюється так зване «порочне коло».

Таким чином, хронічні функціональні запори у дітей, які відвідують дитячі дошкільні установи і школи, набувають соціальної значимості; тому педіатри практично завжди сподіваються на допомогу і підтримку в реабілітації дітей саме батьків. Тільки батьківський догляд і доброзичлива обстановка допомагають отримати стійкі результати.

Як виникають запори

Запорами називається ненормальна робота товстої кишки, яка проявляється рідкими дефекаціями у дитини (рідше одного разу на два дні) або їх повною відсутністю протягом тривалого часу (що вельми часто зустрічається), утрудненим і болючим актом дефекації, малою кількістю стільця (сухого і твердого характеру ), відсутністю фізіологічного почуття повного спорожнення кишечника.

Товста кишка людини є місцем формування калових мас, вона має приблизно П-подібну форму. Довжина всієї товстої кишки у дитини старше 3 років становить у середньому 1-1,5 метра. Калові маси формуються з неперетравлених і незасвоєних залишків харчових мас. Це відбувається шляхом часткового їх зневоднення і різних видів перистальтичних рухів кишки, які формують і просувають калові маси до виходу. Значна частина калових мас становить величезну кількість мікробних тіл. За даними мікробіологів, в 1 грамі калу здорової людини виявляється від 30 до 40 мільярдів мікроорганізмів.

Причини запорів

Причини запорів різноманітні. Ми, педіатри, вважаємо, що запори насамперед пов’язані з нераціональним харчуванням або так званим аліментарним фактором. Причиною хронічних запорів є дефіцит в раціоні харчування грубоволокнистої рослинної клітковини як одного з головних стимуляторів кишкової перистальтики (овочі, фрукти, грубі сорти хліба, сірі сорти круп і ін), а також вживання в їжу висококалорійної, рафінованої їжі. В результаті подібного харчування в товстій кишці утворюється мала кількість зневоднених фекальних мас, порушується їх просування по кишечнику. Було відмічено, що дефіцит води в калових масах призводить до значної затримки просування калу по кишечнику. Це особливо чітко проявляється в зимово-весняний час року, коли помітно скорочується споживання в їжу як свіжих, так і заготовлених овочів і фруктів.

Другим важливим моментом формування функціональних запорів вважається малорухливий спосіб життя, що виключає повноцінні навантаження на м’язи передньої черевної стінки, а останні відіграють важливу роль у потенціюванні кишкових рухів. Сприятливими факторами до виникнення хронічних закрепів у дітей є також вроджені аномалії товстої кишки такі, як долихосигма (подовження сигмовидної відділу товстої кишки) і доліхоколон (подовження всій кишки). До появи запорів можуть призвести кишкові паразити (аскариди, власоглав, бичачий або свинячий ціп’як). Найпростіші мікроорганізми (лямблії) рідко викликають затримку стільця в дитячому віці.

У регулюванні рухової функції товстої кишки важливу роль відіграє стан нервової системи дитини. Різні стресові ситуації, психічні, емоційні та фізичні перевантаження, несприятливі сімейні та шкільні відносини між дітьми і дорослими негативно впливають на загальний стан нервової системи дитини, що в свою чергу призводить до розладів рухової функції товстої кишки. Усунення стресових ситуацій, нормалізація психологічної обстановки в сім’ї і в школі, а в деяких випадках і допомога психоневролога, надають сприятливий вплив на лікування захворювання.

Наслідки запорів

Тривала затримка калових мас дитини призводить до всмоктування продуктів гниття і бродіння з кишечника в кров, що чинить негативний вплив на весь організм дитини (токсичний ефект). Діти скаржаться на головні болі, підвищену стомлюваність, у них знижується апетит, порушується сон. Діти стають дратівливими, плаксивими і деколи «некерованими». При відсутності випорожнення протягом декількох днів у нього можуть з’явитися різкі болі в животі, блювота, підвищення температури тіла.

Дуже часто щільні калові маси, подовгу накопичуючись в кінцевому відділі товстої кишки, при спробі спорожнення розтягують задній прохід. Це може призвести до утворення тріщин. Тріщини завжди супроводжуються гострим болем у задньому проході під час спорожнення і після нього. Дитина боїться цих больових відчуттів і намагається уникнути спроб спорожнити кишечник, що веде до ще більшого ущільнення калу.

У запущених випадках, при тривалій відсутності стільця, в результаті зростаючого внутрішньокишкового тиску може з’явитися такий неприємний стан, як каломазання, тобто мимовільне підтікання калових мас через задній прохід. Наслідки даного стану ясні. Дитина стає об’єктом жартів, а в ряді випадків і більш агресивних дій з боку однолітків. Психічний стан хворого знаходиться на межі краху, діти відмовляються ходити в дитячий садок або школу, почуття страху перевищує всі розумні рамки.

Хронічний запор у дитини може з’явитися і тоді, коли у дитини втрачається звичка до спорожнення кишечника в один і той же час (зазвичай в ранкові години). Тут часто винні батьки, які мало звертають уваги на життя своєї дитини, не привчають з раннього дитинства до дефекації в певний час.

Нами відмічено, що деякі педагоги в дитячому садку чи школі по дивним, часом незрозумілим причинам не дозволяють маленьким дітям виходити під час занять в туалет. Така неграмотна поведінка вчителя призводить до того, що діти свідомо пригнічують позив на дефекацію під час занять у школі. Цей шкідливий рефлекс досить легко закріплюється і викликає хронічний запор.

Подібному явищу сприяють незвичне для дитини навколишнє оточення, якщо вона вперше почала відвідувати дитячий садок або школу: громадський туалет з присутністю великої кількості сторонніх людей різного віку. Особливо це несприятливо позначається на сором’язливих дітях, особливо хлопчиків, вихованих в найсуворіших пуританських засадах.

Ми спостерігали дитину 7 років з найжорстокішим запором, пов’язаним з тим, що дитина, почавши відвідувати в школу, стримував акт дефекації через те, що кабінки в шкільному туалеті були відсутні, і діти могли спостерігати один за одним.

Що слід зробити батькам, якщо у дитини з’явився хронічний запор? Головне не займатися самолікуванням, а відразу ж звернутися за консультацією до фахівця — гастроентеролога. Дітям обов’язково слід провести необхідне обстеження.

Організація раціонального харчування — основа лікування запору

Батьки в більшості випадків вважають харчові рекомендації малозначимими, вимагаючи призначення новітніх препаратів, здатних ліквідувати запор протягом декількох днів. Слід сказати відразу: таких препаратів не існує! Оскільки розлади рухової функції товстої кишки в переважній більшості випадків пов’язані саме з порушеннями харчування в родині, організація травного раціону — найголовніша задача лікування.

Слід змінити раціон харчування дитини таким чином, щоб у ньому було більше овочів, що містять грубу рослинну клітковину і пектини, тобто компоненти, що стимулюють моторику кишки. Це морква, буряк, цвітна і брюссельська капуста, гарбуз, кабачки, патисони, сливи, баштанні культури. В огірках, помідорах, яблуках клітковини недостатньо.

Овочі і фрукти повинні складати не менше 50-60% щоденного раціону і вживатися в будь-якому вигляді (свіжому або після термічної обробки). Під час обіду хворим дітям овочі слід пропонувати у вигляді салатів, вінегретів, пюре, заправляючи їх для підвищення смакових якостей рослинним маслом, легким майонезом. Жирні сорти майонезу і сметану краще не використовувати, оскільки жири гальмують роботу кишечника. Сметану можна додавати в овочевий або круп’яної суп.

Особливе значення педіатри надають систематичному прийому пшеничних висівок. Це цінний природне засіб, що отримується при перемелюванні зерна і володіє цілим рядом корисних властивостей:

  • Висівки є одним з потужних стимуляторів кишкової перистальтики;
  • В них міститься значна кількість вітамінів групи В, що сприятливо діють на всі органи і системи людського організму, а особливо центральну нервову систему;
  • Висівки сприяють виведенню з організму токсинів, алергенів, їх застосування доцільне в комплексному лікуванні численних алергічних захворювань;
  • Висівки виводять з організму надлишок холестерину і тим самим сприяють попередженню атеросклерозу.

Пшеничні висівки можуть застосовуватися в будь-якому вигляді. Частіше ми рекомендуємо використовувати пшеничні висівки таким чином.

Придбаний продукт (зазвичай продається на млинкомбінатах і в аптеках) розкладіть тонким шаром (1-1,5 см) на металевому піддоні і прожарити в духовці при температурі 100-150 С протягом 10-15 хвилин. Після охолодження висівки перекладіть в герметично закупорені банки, так як продукт гігроскопічний. Три-п’ять столових ложок висівок, тобто та кількість, яка буде потрібно на день, залийте 1/2 склянки крутого окропу і витримайте 15-20 хвилин. При цьому утворюється густувата світло-сіра або світло-коричнева маса.

На смак висівки абсолютно несмачний продукт, і діти в більшості випадків рішуче відмовляються від прийому їх у натуральному вигляді. Для поліпшення смакових якостей разову дозу висівок (звичайно починаючи з 1 чайн. л. 3 рази на день, поступово доводячи до 3-10 стол. л. На добу, залежно від ступеня затримки стільця) додайте до 1/2 склянки фруктового або овочевого соку, до стакана кисломолочного продукту, в кашу, суп, гарнір. Тривалість прийому висівок не обмежена і може обчислюватися роками без будь-якої шкоди для організму.

Кисломолочні продукти проти запорів

Щодня в харчуванні мають бути кисломолочні продукти (йогурт, ряжанка, варенец, одно-або дводенний кефір та ін), їх краще вживати вранці натщесерце і на ніч. Кисломолочні продукти можуть бути збагачені біфідум-флорою.

Перші страви у раціоні харчування обов’язкові, супи переважно овочеві або з сірих круп (гречка). М’ясо краще вживати звареним шматком. Хліб сірих і чорних сортів, з висівками, вчорашньої випічки. Свіжі булочки та тістечка протипоказані.

Продукти, які слід виключити з раціону при запорах

При наявності запорів потрібно виключити продукти, що підвищують газоутворення в кишечнику: незбиране молоко, солодкі страви, бобові.

Для нормальної роботи всієї мускулатури і кишкової, зокрема, необхідно вживати продукти, що містять калій. Це печена картопля, сухофрукти, курага, чорнослив, інжир, компот із них. Батьки можуть поступати таким чином: 10-20 ягід чорносливу або кураги (або всі разом) напередодні ввечері залити окропом, вранці порцію розділити на 3 частини і дати дитині в школу, де він із задоволенням з’їсть ці ягоди. А ввечері вдома дитина вип’є отриманий настій від ягід.

В якості десерту ми рекомендуємо давати дітям з хронічним запором суміш добре промитих, розпарених окропом і добре розм ‘ яклих сухофруктів:

  • Чорнослив — 1 вагова частина,
  • Інжир — 1 вагова частина,
  • Курага — 1 вагова частина,
  • Волоські горіхи (серцевина) — 1 вагова частина.

Продукти змішуються в рівних кількостях, нарізають дрібно ножем з нержавіючої сталі, додається 1-1,5 вагової частини меду, вся суміш знову перемішується, розкладається в банку і стерилізується при 80 С 15 хвилин. Доза зазвичай становить 1-2 чайн. л. 3 рази на день після прийому їжі. Слід пам’ятати, що така суміш може викликати алергічні реакції у дітей зі схильністю до подібних реакцій.

Важливо, щоб протягом доби дитина вживала більшу кількість рідини: не менше 4 — 5 склянок на день у вигляді чаю, компотів, бульйону, соків, води і т.д., а також прийом прохолодних напоїв вранці натщесерце (100-200 мл). Газовані напої виключаються.

Режим дня

Незважаючи на значну роль дієти, вона може не дати ефекту, якщо у дитини не вироблена звичка спорожняти кишечник в певний час, краще вранці (6-9 годин). Таку звичку слід виробляти і закріплювати. Для цього відразу після підйому вранці дитина натще випиває 0,5-1 стакан холодної води або овочевого соку.

Якщо позив на стілець є, то хворий максимально спорожняє кишечник. Якщо позиву на дефекацію немає, слід спочатку вдатися до фізичної зарядки, сніданку і через деякий час прямувати в туалет. Приймається поза навпочіпки, з підібраними до живота ногами. Акту дефекації допомагає самомасаж живота руками, ритмічне втягування заднього проходу, натиснення між куприком і анусом.

Дитині повинні бути створені відповідні умови. Якщо дитина маленька, то її краще висаджувати не на унітаз, а на горщик (попередньо чисто вимитий і зігрітий трохи вище температури тіла). Відновлення акту дефекації — тривала задача, і вона повинна вирішуватися батьками та дорослими, контактуючими безпосередньо з дитиною, наполегливо, без емоційних сплесків.

Рекомендуємо почитати:

Нам цікава Ваша думка, залиште свій коментар