Матусям
Гнездо

Що означає ім’я БОГДАН

Слов’яни — особливо східні й західні—ім’я Богдан, яке вчені вважають калькою грецького наймення Теоддтос, мають у вжитку з давніх-давен. Серед українців воно стало особливо популярним із часів Богдана Хмельницького.

Зміст цього імені ясний і зрозумілий: богом даний, подарований. Такий зміст вклали у нього наші давні забобонні предки, прагнучи в такий спосіб зробити покровителем своїх дітей отого нібито всемогутнього й всемилостивого бога.
Подібні імена і з тієї ж причини виникли й у багатьох інших народів, бо приблизно такий самий зміст мають наймення: Богодар (та й Боголюб і Богумил)—у слов’ян, Теодор, Теодот (Федот), Теодос (Тодос), Феодосій, Федір, Доротей (Дорофій), Досифей, Ананій — у греків, Матвій, Матео, Ганнібал, Гудляйфр, Іван, Иоганн, Ованес — в інших народів.
У цьому ж значеннєвому ряду стоїть і чимало середньоазіатських та близькосхідних наймень: таджицьке Гудайдод, казахське Гудайберген, туркменське Гудайберди, перське Гудаверди, турецьке Алаверди тощо.
Батьки-українці пестливо кличуть своїх Богданів так: Богданко, Богданик, Богданець, Богдась, а також Данко.
Здавна поширене ім’я привело з собою й чимало прізвищ. В одних тільки слов’ян їх десятки: Богданенко, Богданів (Богданов), Богданків, (Богданков), Богдасів, Богданців, Богданчук, Богдасюк, Богдасюків, Богданович, Данкович, Данькевич, Богданецький, Богданівський та ін.
Є і жіноча форма імені: Богдана, Богданка. Трапляються подібні жіночі наймення й серед тюркських народів. У Туреччині, наприклад, можна часто зустріти наймення Ей-бедуллах, що означає те саме: богом дана.

Що означає ім’я БОРИС

Вчені тлумачать значення й родовід цього наймення по-різному.
Олександра Суперанська, Никандр Петровський виводять його генеалогію від наймення Борислав, в основі якого — корені слів боротися та слава. Лев Успенський обережно твердить, що ім’я, можливо, є скороченою формою отого Борислава, як, скажімо, ім’я Борим від Боримир.
По-новому і, либонь, найточніше з’ясував родовід ім’яБорис радянський лінгвіст І. Добродомов. Основою слов’янського імені Борис, доводить він, стало давнє тюркське наймення з мови волзьких булгар Ба(е)риш, (Ба-(е)рис), яке згодом, примандрувавши до слов’ян, перетворилося в Бориш, або Борис. Таке наймення зустрічається серед тюркських народів ще й тепер (інколи навіть як складова частина «складених» наймень, скажімо, Токбериш). Походить це загадкове ім’я від тюркського, точніше, від давньобулгарського слова бариш, що в перекладі українською мовою означає приблизно: давання, подавання. Багато сторіч тому ім’я Борис разом із давніми булгарами перекочувало від Волги за Дунай. Його мав і цар, який першим на балканській землі прийняв християнство (під час хрещення він, до речі, замінив це ім’я на Михайло). Один із безлічі спадкоємців київського князя Володимира Мономаха — син матері-булгарки — теж звався Борисом (після хрещення— Романом) і свого часу разом із своїм братом Глібом одержав спадкові землі саме на сході, мабуть, поряд із володіннями ще недалеких родичів.
Давня форма імені (Бориш) збереглася, до речі, в назві теперішнього передмістя Києва — Бориспіль (колись — Баришполь).
За кілька століть свого побутування наймення принесло чимало прізвищ, скажімо: Борисів (Борисов), Борисенко, Борисевич, Борисюк, Борисець, Борисько, Борисяк, Бори-сюченко, Борисик, Бориско (останні два — від пестливих форм), Борисівський та Борисюківський.
Добре відоме прізвище одного з трагікомічних персонажів п’єси Карпенка-Карого — Буруля теж є, як доводять учені, «родичем» імені Борис, точніше, його пестливою формою.


 

Рекомендуємо почитати:

Нам цікава Ваша думка, залиште свій коментар