Сайт львівських матусь

Зеркало у розвитку дитини

У психології сприйняття дзеркального образу традиційно пов’язують з вивченням самосвідомості. Тому проби з дзеркальним відображенням широко застосовують при діагностиці психічного розвитку дитини.

Поведінка біля дзеркала малюка, який росте не в родині, а в будинку дитини, також має свої особливості. У самому ранньому віці реакція такого крохи на дзеркало (і своє віддзеркалення) набагато бідніша і одноманітніша, ніж у його «домашніх» однолітків: він з меншим інтересом розглядає своє відображення, не настільки явно йому радіє, майже не видає радісних вигуків, а якщо йому на голову надягають шапочку, то надовго завмирає, не зводячи очей з дзеркала (на відміну від «домашніх» однолітків, активний інтерес яких до власного відбиття зростає).

В кінці першого півріччя життя розходження стають ще більш виразними. Дитина з дитячого будинку, коротко «ковзнувши» поглядом по своєму відображенню, відвертається від дзеркала. Посмішку він адресує лише відображенню знайомого йому дорослого, а не своєму «двійнику».

У віці ж, коли у «домашніх» крихіток настає пік інтересу до дзеркала і іграм з ним, маля з дитбудинку іграм з власним віддзеркаленням віддає перевагу компанії близьких йому дорослих. Психологи пояснюють ці закономірності браком у малюків з будинків дитини емоційного особистісного спілкування. Відсутність любовних відносини, адресованих персонально кожному малюку, призводить до того, що у дітей запізнюється розвиток самовідчуття.

Народні прикмети

Наші предки вважали дзеркало «кордоном» між земним і «іншим» світом. Народне повір’я забороняє дивитися у дзеркало вночі і під час грози. Також відома заборона дивитися в дзеркало вагітним і нещодавно народившим жінкам. Розбите дзеркало нібито віщує нещастя, так як означає порушення символічних «кордонів».

У слов’янській культурі дзеркало вважалося небезпечним і для новонародженого. Звідси і заборона підносити до дзеркала малюка у віці до одного року — нібито дитина довго не буде говорити — варіанти: злякається свого відображення, не буде спати, не буде рости, у нього будуть боліти або важко різатися зуби, побачить «свою старість» і буде виглядати старим. Більшість мотивувань пов’язана з поданням «іншого» — «задзеркального» світу, як про царство мовчання і нерухомості (неможливості росту).

Однак у представників інших культур таке ставлення до дзеркала викличе, щонайменше, здивування, а то й глузування. У багатьох західних країнах вже декілька десятиліть прийнято встановлювати в будинках дзеркальні стіни і стелі — а значить, кілька поколінь дітей благополучно виросли в оточенні дзеркал.

Треба знати

Інтерес до свого зображення (посмішка і активність) — показник благополучного розвитку особистості дитини. Якщо малюк лякається свого відображення, краще на якийсь час не підносити його до дзеркала. Якщо ж цей страх не зникає через тижні і місяці, необхідно звернутися за консультацією до дитячого психолога.

Ігри з дзеркалом

Тримаючи малюка на руках, підійдіть до дзеркала. Заговоріть з малям, приверніть його увагу і постарайтеся зустрітися з ним поглядом через дзеркальне відображення.

Візьміть дитину на руки спиною до себе, піднесіть до дзеркала і ніжно спитайте: «Хто у нас хороший?» Дайте дитині можливість зафіксувати своє відображення в дзеркалі, дозвольте доторкнутися до нього. Потім поверніть дитину обличчям до себе і скажіть: «Наш Іванко хороший». Повторюйте цю вправу по кілька разів, спонукаючи дитину розглядати себе в дзеркалі.

Посадіть малюка перед собою і дзеркалом і «пограйте» з відображенням: надягайте і знімайте капелюх (ховаючись під ним), доторкайтеся до частин тіла малюка, називаючи носик, ручки, ніжки або здійснюйте які-небудь інші дії. Головне, щоб дитина з цікавістю розглядала вас і себе в дзеркалі.