Архив рубрики «Імена»
як вибрати імена для братів і сестер
Якщо ви плануєте мати кілька дітей, поставтеся до вибору імені для первістка ще більш ретельно. Адже від нього (в якійсь мірі) ви будете відштовхуватися, підбираючи імена молодших сестер і братів. Бажано, щоб вони гармоніювали один з одним і з іменами батьків.
Погодьтеся, в сім’ї, де батьків звуть звичними іменами, наприклад, Ольгою і Антоном, старшу дитину Валерієм, записати молодшу дочку Ізабеллою або Ясмін нелогічно. У той же час називати всіх членів сім’ї «в риму» — не найкраща ідея. Уявіть собі будні в квартирі, де імена у всіх закінчуються на-оля (Толя, Оля, Коля) або-аша (Даша, Маша, Саша, Паша), важко буде на слух визначити, кого кличе мама допомогти їй на кухні. Прочитать остальную часть записи »
Як не помилитися з ім’ям для дитини
Невдало підібране ім’я для дитини — не трагедія. Тим не менш, до процедури вибору імені для малюка варто підійти з усією відповідальністю.
Якщо ви вибираєте ім’я для первістка, будьте уважні, щоб не допустити одну з 7 поширених серед молодих батьків помилок:
1. Віра в те, що імена, які були популярними або оригінальними за часів вашого дитинства, зберегли свій статус до сьогоднішніх днів
Що означає ім’я ВАЛЕНТИН, ВАЛЕНТИНА, ВАЛЕРІЙ, ВАЛЕРІЯ
Ім’я Валентина популярним стало порівняно недавно, десь на початку минулого сторіччя. Першими його вподобали чоловіки, а згодом і жінки. Принесли його до нас французькі сентиментальні романи, зокрема роман відомої Жорж Занд «Валентин».
В основі наймення лежить латинське слово валентніс (здоровий, сильний, міцний). Близьким до цього імені є й ім’я Валерій, яке своєю звуковою формою скидається на латинський інфінітив валере (бути здоровим, сильним, міцним). До цієї «родини» належить і відомий з хімії термін валентність та широковживаний колись у листуванні й художній літературі вислів вале — «бувай здоровий!». Цей останній, до речі, не раз можна зустрінути в творах Пушкіна, скажімо, у вірші «Вечірка студентів».
До кола згаданих імен та висловів входить і слово карнавал, запозичене нами через французьку з італійської мови, воно-бо складається з таких частин: карне (м’ясо) і вале (будь здоровий чи тут скоріше: прощай). Переддень карнавалу отож був останнім днем споживання м’яса перед так званим постом (у піст їсти щось скоромне, жирне, як відомо, релігією заборонено).
Наймення Валентин та Валерій мають посестер: Валентина (буквально: донька здорованя), Валерія. Дуже популярними ці імена стали в нас і в сусідніх країнах після того, як їх прославили всесвітньовідомі підкорювачі повітряного й надповітряного океанів: пілот-випробувач і полярник Валерій Чкалов та перша космонавтка Валентина. Терешкова.
Прізвищ від обох імен на Україні майже не зустрічається.
Що означає ім’я ВАНДА
Чимало дослідників історії імен обминають досить широко розповсюджене жіноче наймення Ванда або ж указують, що значення його не відоме. Все ж дехто, скажімо, лінгвісти Польщі, яка нібито є «матір’ю» цього імені, намагаються «розшифрувати» його.
Ім’я Ванда, кажуть одні вчені, наприклад, відомий польський лінгвіст Олександр Брюкнер, «викував» один із давніх літописців Вінцентій ще в 1200 році, утворивши його від придуманої ним же латинізованої назви ріки Вісли — Вандалус, на берегах якої нібито жив народ найменням ва«-дали. Інші ж учені родовід імені ведуть від литовського слова вандао (вода).
Ім’я Ванда, навіть незважаючи на всім відому прекрасну легенду про патріотку — польку Ванду, що визнала краще утопитися, аніж одружитися з німцем, довгий час не «приживалося» як серед поляків, так і серед їхніх сусідів. Певного «розголосу» набрало воно аж після того, коли стало ім’ям героїні одного німецького роману. Нині ( це наймення відоме майже всім слов’янам, хоча ще в минулому сторіччі було, так би мовити, літературним.
Що означає ім’я ВАРВАРА
Ім’я Варвара вперше з’явилося десь на околицях Римської імперії. В основі його лежить латинське слово барбарис, що перекладається, як чужий, суворий, а інколи й як незрозумілий. Цим найменням римляни «охрещували» жителів та вихідців із давніх германських і сусідніх з ними країв.
Від часу зруйнування Риму назва барбарус набрала ще одного відтінку — стала синонімом слів: той, хто знищує, руйнує, і породила слова варвар, варварство, варварський.
Людське ім’я Варвара (тобто та, що прибула з чужого, «дикого» краю, або та, якої не можна добре зрозуміти) спільне зі згаданими словами. Воно широко розповсюджене по всій Європі та інших контитентах. У германських, романських і деяких слов’янських мовах це ім’я й досі починається звуком «б» (Барбара), а в українській, російській та інших мовах звучить як Варвара — у такій формі воно було запозичене через новогрецьку мову.
У росіян донедавна зустрічалася чоловіча форма імені: Варвар, Варварій.
Від імені Варвара в українців є лише кілька прізвищ: Варварич, Варварчук, Варварук, Варук, Варчук, Варченко, Варенко.
Варвара (Барбара) — вельми поширене наймення серед шахтарських родин Західної та Центральної Європи. Причиною цього є те, що там здавна «опікункою» шахтарів була «свята Варвара». Польські шахтарі Шльонська ще й тепер за традицією влаштовують професійне свято 4-го грудня, в день отієї «святої Барбари», яке має назву Барбурка.
Що означає ім’я ВАСИЛЬ, ВАСИЛИНА
Дуже поширеним серед слов’янських народів, у тому числі й серед українців, є ім’я Василь. Свій родовід воно започаткувало від грецького слова базілеус (цар, князь) чи певніше — базіліскос (царьок, князьок). У різних народів ім’я Василь звучить неоднаково: Василь, Василій (на Україні форму Василій носять лише священики та ченці), Василаке, Базіль тощо. Починається ім’я звуком в або б. Причиною цього є те, що давньогрецька «бета» пізніше, у Візантії, почала вимовлятися, як «віта». Похідною формою від імені Василь є й жіноче ім’я Василина (російське — Василиса).
Ім’я Василь побутує у нас мало не тисячоліття. Про це, зокрема, свідчать нещодавно викопані в Новгороді берестяні, тобто ликові, грамоти — своєрідні приватні й інтимні листи XI —XII сторіч. В одному з таких листів можна прочитати «адресу»: «От Гостять к Васильви».
Грецькій основі імені Василь завдячує своєю назвою й одна польова квітка — васильки, яку згадує у своїй байці «Лящі» Леонід Глібов: «Кругом цвіли волошки та васильки». Назви цих двох квіток на Україні інколи плутають із російськими, забуваючи, що васильки по-росій-ськи називаються базилик, а українські волошки звучать у Росії, як василек.
Українці утворили від згаданого слова чимало прізвищ: Васильченко, Василенко, Васильків, Васильченків (від Василько), Василинич. До цього ж розряду належать і прізвища: Базилевич, Базильник (від латинської — через польську — форми Базиль).
Багатий фонд назв із коренем згаданого імені: Васи-лівка (таких сіл є на Україні понад вісімдесят), Василь-ківка, Василиха (видно,- від назви жінки Василя; від Василихи — вдовиного наймення походить і прізвище: Василишин, Василишина), Василівщина, Васильків, Ва-силівці, Васильківці та ще багато — в українців; Васильєва, Васильєвськ, Васильсурськ та ін.— росіян; Василеви-чі — в білорусів тощо. Одне з міст давньої Болгарії греки звали Васіліко(с), а болгари — Босилково. (Тепер це місто називається Мічурін. Швейцарське місто Базель теж належить до «родини» Василя.
Що означає ім’я ВІКТОР, ВІКТОРІЯ
Народилося це ім’я в далекій римській землі. Його першоосновою є латинське слово вікторій — перемога. (Вікторією, до речі, римляни називали й посестру грецької Ніки — богиню перемоги).
У Давньому Римі слово віктор найчастіше можна було почути в тріумфальні дні повернення з битви знаменитих полководців-переможців. Усі римляни зустрічали їх тоді радісними вигуками: «Аве, віктор!» — «Ми вітаємо тебе, переможцю!» Проте славетним особистим найменням, як це видно хоча б із іменного покажчика до історії античної літератури, слово віктор у Римі не стало. У Західній Європі ім’я Віктор набрало певного поширення аж у часи Відродження, класицизму й романтизму. В минулому сторіччі воно не без допомоги латинської, а згодом французької літератур примандрувало й до слов’ян — поляків, росіян, українців.
Європейці мають тепер в ужитку кілька форм популярного імені: Віктор, Віктар, Вікторас, Віктас, Вікторій, Вітторе, Вітторіо — для чоловіків та Вікторія, Вікторія, Вікта, Вікте, Вікторка і Вітторія — для жінок. Деякі народи використовують і перекладну форму ймення. У словенців, наприклад, ім’я звучить і як Змаго (чоловіче) та Змага (жіноче). В Європі є й видозміна імені Віктор у формі Вікторин (Вікторіян, Віктарин, Вікторій, Вікторінас, Вікторінус) та — для жінок — Вікторина (Вікторіне, Вітура, Вітторіна).
Пестливих форм імені мало: Вікторик, Вікторко, Вітик, Вітя (для жінок — Віта) — в українців; Вітя, Вікта, Віктора, Віктуська — в росіян; Вік і Вікі — в англійців- та ще деякі. Прізвищ від цього імені ще менше: Вікторенко, Вітенко, Вікторець, Вікторов.
Ім’я має й чималу родину власних термінів та назв: вікторіанська епоха і квітка вікторія (найпишніша з них — «вікторія регія»), область в Австралії Вікторія, африканське озеро Вікторія, канадське місто Вікторія й водоспад Вікторія.
Що означає ім’я ВІРА
Своєрідним іменем-талісманом було в нас ім’я Віра. Це жіноче ім’я — одне з найдавніших. Нічого неясного, загадкового в його змісті нема. Зміст той уповні зрозумілий для кожного з нас, це ж бо звичайне украінське (й загальнослов’янське) слово віра. Своїм коренем воно споріднене з багатьма іншими словами: вір-ний до-вір-а, вір-о-гідний, недо-вір-яти, вір-о-ломний, поне-вір-ятися, пере-вір-ка тощо. Корінь той всюди несе в собі зміст, що вказує на віру в правдивість, справжність чогось. Таке ж значення слово з цим коренем мало й раніше, скажімо, в часи Київської держави. Фонетичних-родичів слова віра можна зустріти і в латинській мові. Верус означає там правдивий, справжній, а верітас — правда, істина. Звукова схожість є між вірою й німецьким словом вар (варгайт), що означає правда.
Отож і не дивно, що наші пращури, бажаючи, аби їхня донька була вірна й правдива- в усьому, надавали їй таке ім’я-талісман, яке своїм змістом і красою полонить нас ще й сьогодні.
Деякі вчені, однак, доводять, що ім’я Віра замандрув.ало до нас із Візантії, де церква мала у своєму почеті три святих легендарних доньки Софії (мудрості), три сестри: Агапе, чи Харіс (Любов, Любина), Пистіс (Віра), Елпіс (Надія). Тому ім’я Віра, кажуть деякі, є калькою грецького імені,- Пистіс, що, звісно, правильно і що, одначе, не заперечує й «самобутності» згаданого імені в давніх, «дохристиянських», слов’ян, які знали слово вірити (довіряти) і могли, звісно, називати своїх доньок власним словом Віра. Воно, до речі, менш абстрактне, як слова Надія, Любов.
Про це свідчить і той факт, що ім’я Віра мали колись навіть чоловіки.
Що означає ім’я ВІТАЛІЙ
Не один із нас дивується, коли почує, що ім’я Віталій (чи Віталіна) і слово вітамін та навіть одна із стародавніх синонімічних назв горезвісного самогону оковита — що всі ці слова— «родичі». А тим часом це справді так. Чому? Та тому, що в основі цих слів лежить латинське слово віта, тобто життя.
Що таку основу має слово Віталій, нікого з нас не дивує— батьки надавали колись таке ім’я-талісман, бажаючи, аби їхній син прожив якнайдовше. Медики використали таку основу для назви чудового препарату теж недарма: вітаміни, як відомо, допомагають людині переборювати хвороби, продовжують життя. Але чому ж тоді одне з найбільших лих людства, один із найвірніших помічників смерті — горілка раптом одержала ще й такий синонім своєї назви (оковита)! Виявляється, так нарекли її не п’яниці, а ті ж таки… медики. Спирт, розповідають історики, не був колись, скажімо, в античні часи, звичайним питвом, а… ліками, які видавали за своєрідними рецептами. І часто спирт у певних, фармацевтичних дозах приносив хворим одужання, бадьорив їх, «відживлював». Давні латиняни отож «охрестили» спиртову рідину словом аквавіта (аква — вода, віта — життя). На Україні ж ця назва, не без допомоги добрих знавців латинської мови й перваку — бурсаків, була надана й горілці.
Ім’я має жіночу форму: Віталія, Віталіна, Віталіса. Південні слов’яни застосовують при найменуванні дітей і перекладні форми: Жівко та Жіван — для хлопців і Жівка, Жіва та Жівана — лЛя дівчат. В інших європейців, зокрема в нові часи, побутують наймення Віталь, Ві-таліс, Відаль, Віт тощо.
Що означає ім’я ВОЛОДИМИР
У давньому Київському літописі ім’я це писалося, як Володимири чи Володимерь. У найменні, вважають учені, зрослося два корені: Волод- (від володіти) та -мирг (мир, чи світ). Дехто, однак, спираючись на форму написання Володимерь, доводить, що наймення є давнім запозиченням із готської мови (Вальдемар — ім’я це в Західній Європі й нині ототожнюється з найменням Володимир).
Форм імені чимало: Володимир, Владімір, Уладзімір, Влодзімеж, Вальдемар тощо. Є й пестливі, скажімо, Во-лодькд, Володя, Владик (Ладик) — в українців; Володя Вова, Владімірушка, Володюха — в росіян; Влодек, Владек, Владзьо — в поляків. Схожі з найменням корені мають слова волость, влада, володар, владика, а також імена Владислав, Владислава.
Ім’я це надзвичайно популярне й приємне на слух. Його носили й київські князі Володимир Святославич та Володимир Мономах, і письменники Короленко та Сосюра, і вождь та організатор нашої держави — Ленін. Є й прізвища, утворені від цього імені: Володимиренко, Владимиров, Володимирський, Владко тощо.
Де-не-де на Заході можна зустріти нібито златинізо-вану форму Владіан, а серед слов’ян навіть і Волошко.
Що означає ім’я БОГДАН
Слов’яни — особливо східні й західні—ім’я Богдан, яке вчені вважають калькою грецького наймення Теоддтос, мають у вжитку з давніх-давен. Серед українців воно стало особливо популярним із часів Богдана Хмельницького.
Зміст цього імені ясний і зрозумілий: богом даний, подарований. Такий зміст вклали у нього наші давні забобонні предки, прагнучи в такий спосіб зробити покровителем своїх дітей отого нібито всемогутнього й всемилостивого бога.
Подібні імена і з тієї ж причини виникли й у багатьох інших народів, бо приблизно такий самий зміст мають наймення: Богодар (та й Боголюб і Богумил)—у слов’ян, Теодор, Теодот (Федот), Теодос (Тодос), Феодосій, Федір, Доротей (Дорофій), Досифей, Ананій — у греків, Матвій, Матео, Ганнібал, Гудляйфр, Іван, Иоганн, Ованес — в інших народів.
У цьому ж значеннєвому ряду стоїть і чимало середньоазіатських та близькосхідних наймень: таджицьке Гудайдод, казахське Гудайберген, туркменське Гудайберди, перське Гудаверди, турецьке Алаверди тощо.
Батьки-українці пестливо кличуть своїх Богданів так: Богданко, Богданик, Богданець, Богдась, а також Данко.
Здавна поширене ім’я привело з собою й чимало прізвищ. В одних тільки слов’ян їх десятки: Богданенко, Богданів (Богданов), Богданків, (Богданков), Богдасів, Богданців, Богданчук, Богдасюк, Богдасюків, Богданович, Данкович, Данькевич, Богданецький, Богданівський та ін.
Є і жіноча форма імені: Богдана, Богданка. Трапляються подібні жіночі наймення й серед тюркських народів. У Туреччині, наприклад, можна часто зустріти наймення Ей-бедуллах, що означає те саме: богом дана.
Що означає ім’я БОРИС
Вчені тлумачать значення й родовід цього наймення по-різному.
Олександра Суперанська, Никандр Петровський виводять його генеалогію від наймення Борислав, в основі якого — корені слів боротися та слава. Лев Успенський обережно твердить, що ім’я, можливо, є скороченою формою отого Борислава, як, скажімо, ім’я Борим від Боримир.
По-новому і, либонь, найточніше з’ясував родовід ім’яБорис радянський лінгвіст І. Добродомов. Основою слов’янського імені Борис, доводить він, стало давнє тюркське наймення з мови волзьких булгар Ба(е)риш, (Ба-(е)рис), яке згодом, примандрувавши до слов’ян, перетворилося в Бориш, або Борис. Таке наймення зустрічається серед тюркських народів ще й тепер (інколи навіть як складова частина «складених» наймень, скажімо, Токбериш). Походить це загадкове ім’я від тюркського, точніше, від давньобулгарського слова бариш, що в перекладі українською мовою означає приблизно: давання, подавання. Багато сторіч тому ім’я Борис разом із давніми булгарами перекочувало від Волги за Дунай. Його мав і цар, який першим на балканській землі прийняв християнство (під час хрещення він, до речі, замінив це ім’я на Михайло). Один із безлічі спадкоємців київського князя Володимира Мономаха — син матері-булгарки — теж звався Борисом (після хрещення— Романом) і свого часу разом із своїм братом Глібом одержав спадкові землі саме на сході, мабуть, поряд із володіннями ще недалеких родичів.
Давня форма імені (Бориш) збереглася, до речі, в назві теперішнього передмістя Києва — Бориспіль (колись — Баришполь).
За кілька століть свого побутування наймення принесло чимало прізвищ, скажімо: Борисів (Борисов), Борисенко, Борисевич, Борисюк, Борисець, Борисько, Борисяк, Бори-сюченко, Борисик, Бориско (останні два — від пестливих форм), Борисівський та Борисюківський.
Добре відоме прізвище одного з трагікомічних персонажів п’єси Карпенка-Карого — Буруля теж є, як доводять учені, «родичем» імені Борис, точніше, його пестливою формою.
Що означає ім’я АДРІЯН
В основі багатьох українських особових імен, як відомо, вельми часто лежать різні загальновживані слова й давні назви прикмет людини, назви звірів, птахів, рослин, речей, назви річок, міст та ін. І слова ті та назви бувають не тільки слов’янські, а й іншомовні: грецькі, латинські, східних та інших народів.
Чуже слово стало й основою імені Адріян, спорідненого, до речі, з назвою Адріатичного моря і спопуляризованого після недавнього польоту в космос сина Чувашії — Андріяна Григоровича Ніколаєва (перша літера «н» в імені космонавта з’явилася, звісно, під впливом іменіАндрій).
Походження імені досить цікаве. Адріан,— це форма присвійного прикметника від латинської назви місцевості Адрії, назви, яка, за здогадом деяких учених, походить од іллірійського слова з коренем дер-дра, що перекладається, як біжить (вода).
Наймення Андріан (Гадріан) мав один із римських імператорів ще в другому сторіччі нашої ери (він, до речі, був засновником міста Адріанополь поблизу ріки Маріци, неподалік від Константинополя).
Римське ім’я згодом через Візантію та її книги й святці (списки канонізованих наймень) примандрувало до берегів Дніпра й прижилося тут.
Ім’я Адріан, яке в українській мові дало форму Адріян, дуже часто ототожнюють із відмінним ім’ям Андріян,— можливо, своєрідним «гібридом» наших імен Адріян та Андрій. Інколи їх вважають навіть рівнозначними, що, не зовсім так.
Що означає ім’я АНДРІЙ
Основою імені Андрій є корінь грецького слова андр (певніше, андрос), тобто: чоловік, людина, муж (порівняймо це слово, наприклад, із словом скафандр, яке можна приблизно перекласти, як човен (для людини). Родичем отого давньогрецького андрос є й прикметник андрейос (мужній). На підмуркові цього прикметника саме й звелося наше досить ще популярне ім’я. Наймення це має чимало різновидів (Анрі — у французів, Андріяш — у молдаван, Гандрей — у лужичан, Ондрей — у словаків, наприклад) та подібнокореневих термінів (антропоніміка — наука про особливі людські імена, імена по-батькові, прізвища, прізвиська; антропологія — біологічна наука про тілесну природу людини; антропоїд — людиноподібна мавпа тощо).
Багато хто з українців носить прізвища, утворені від цього наймення: Андрієнко, Андрійчук, Андрійченко, Андрієвський (від назви якогось населеного пункту, скажімо, Андріево чи Андріїв), Андрієчко, Андрус, Андрущенко, Андрусенко, Андрусів, Андрусинський та ін. Є схожі прізвища і в інших народів: Андреєв, Андрієску, Андерсен, Ондрейов.
Що означає ім’я АНТІН
Ім’я Антін — одне із тих наймень, які дуже давно й досить швидко поширилися по всій Європі. Порівняно довго побутує воно й на Україні.
Дехто з лінгвістів, наприклад, російських, слідом за Левом Успенським вважає, що це ім’я не можна «розшифрувати».
Однак є думка (і не без підстав), що ім’я Антін — родич грецького слова антос, яке по-українському перекладаються, як квітка.
Отож Антін (Антонін, Антонел, Антонас) означає квітучий.
Схоже наймення знає і наше жіноцтво: Антоніна, Антоніда, (пестливі форми: Антос я, Тося, Тоня).
Від імені Антін (в українців за законом закритого складу в основному так пишеться й вимовляється це ім’я) утворено безліч прізвищ: Антонів, Антоненко, Антончук, Антосюк, Антощук, Антонко, Антонюк, Антонюченко.
До «родини» імені належить і слово макінтош. Ця назва легкого верхнього одягу утворилася від наймення фірми «Макінтош» що в буквальному українському перекладі можна було б передати, як син Інтоша (Антоша) чи й просто Антоненко.