Сайт львівських матусь

Батьки теж помиляються

Хто з нас може сказати, що він завжди виявляється правий? Думаю, ніхто, якщо тільки за дуже рідкісним винятком. Тоді чому ж ми готові визнавати помилки в який завгодно сфері, тільки не у вихованні дітей? Впевненість у тому, що ми всі знаємо краще за всіх, часто призводить до таких виховним помилок, про які батьки потім згадують з жалем.

Перша омана, якій підвладні практично всі батьки: моя дитина ще занадто мала для того, щоб робити це. Під «цим» можна розуміти що завгодно, залежно від віку дитини. У три роки він малий для того, щоб самостійно навчитися зав’язувати шнурки, в сім — нести відповідальність за свої вчинки, в тринадцять ми просимо вчительку з математики пожаліти його і не ставити трійку за чверть. Потім діти створюють свої сім’ї, а мама як і раніше активно бере участь у житті своєї так і не вирісшої дитини. Подумайте про це тоді, коли ваша дитина ще не виросла. І дозвольте їй вчитися самостійності, адже це її життя, в якому їй не раз доведеться зіткнутися зі складнощами.

У перехідному віці наші діти стають просто нестерпними. У них з’являються таємниці, вони подовгу шепочуться по телефону з друзями та закривають вікна браузера, коли ви входите в кімнату. Любляче мамине серце розривається від болю, адже ще вчора така маленька і до болю рідна дитина стає якоюсь чужою і проводить у своїй кімнаті за зачиненими дверима практично весь час. Найбільша помилка, яку ви можете зробити — це полізти в його листування в соцмережі або листи в електронному ящику, чи заборонити дивитися фільми онлайн. Якщо вас дуже турбує стан дитини — розмовляйте з нею. Не сідайте самі за телевізор при першій можливості, а шукайте з дитиною контакт. Можливо, їй якраз цього і не вистачає.

Також досить поширеною батьківської помилкою є позиція: я тобі це забороняю, але якщо тобі дуже хочеться, то один раз можна. Забудьте про це. Якщо це заборона, то нехай він залишається забороною. В іншому випадку у дитини ніколи не виробиться поняття про те, що таке «не можна». І в дорослому житті може зіштовхнути його з серйозними проблемами, в тому числі і з наркотиками. Адже один раз можна? Правда, мам?

І останнє. Не намагайтеся зробити так, щоб дитина прожила те життя, яке не змогли або не встигли прожити ви. Ви все життя хотіли займатися танцями, але так і не зрослося. Чому ж ви вважаєте, що ваша дочка просто зобов’язана полюбити танці? Вона — не ви. Це інша, нехай і так схожа на вас людина зі своїми бажаннями і прагненнями. Якщо дитина відмовляється танцювати, дозвольте їй вибрати заняття до душі. І, врешті-решт, запишіться на танці самі, адже вам завжди цього так хотілося, і ви маєте право виконати своє бажання самостійно.